Справа маніяка Елвіса: зйомки фільму про розслідування, яке змінило методологію пошуку серійних убивць

Розслідування нападів серійного вбивці Юрія Кузьменка, який більше відомий як Елвіс, стало знаковим для української криміналістики. Майже 10 років "боярський" маніяк тримав у страху жінок Київщини. Стільки ж – 10 томів – налічує його обвинувачення. Сама ж справа займала близько 1000 томів та заледве вміщалася у вантажний мікроавтобус.


Понад тисячу проведених ДНК-експертиз, півмільйона осіб під підозрою, постійні напади трьох маніяків, що діяли в області, небажання жертв говорити… Зрештою слідство вийшло на серійного вбивцю. Було встановлено понад 60 жертв та доведено 13 вчинених ним убивств. А загалом – близько 200 фактів обвинувачення за статтями Кримінального кодексу України.

Об этом сообщает Русский репортер

У 2013-му маніяк був засуджений до довічного ув’язнення, яке нині відбуває. Однак з часом ця справа почала обростати легендами, спекуляціями й домислами. Документальний фільм "Елвіс", над яким працює режисер Максим Наконечний, покликаний розставити крапки над "і".

"Елвіс" — це вітчизняне іміджеве кіно, що прагне розповісти світовій спільноті про безпрецедентне розслідування справи Юрія Кузьменка,- розповідає продюсерка Людмила Пічугіна. — Але. Центральною постаттю у нашому документальному фільмі стане не сам серійний вбивця, а перш за все, жінки, що стали жертвами та чиї життя були поламані назавжди. У фільмі ми порушуватимемо питання цінності кожного життя, шляхом персоналізації жертв.

Інший важливий фокус картини – робота провоохоронців, яка буде показана детально, щоб розкрити масштаби слідства, яке тривало багато років".

Робота над фільмом триває два роки. Прем’єру у разі сприятливих умов заплановано на 2021 рік. Проєкт фільму вже вдруге було представлено на пітчингу Держкіно. Результат відбору ще не відомий, однак творці картини сподіваються, що державі потрібні такі іміджеві фільми.

Цензор.НЕТ спілкується з ексголовою Національної Поліції Сергієм Князєвим. Він очолив групу з розслідування справи у січні 2008 року й ніс відповідальність як за вдалі, так і невдалі спецоперації, починаючи із самої ідеї вивчення та об’єднання всіх аналогічних справ у регіоні і завершуючи скеруванням їх до суду.

Справа маніяка Елвіса: зйомки фільму про розслідування, яке змінило методологію пошуку серійних убивць 01

- Ідеологія стрічки – довести нашому суспільству, що карний розшук – це люди, які служать своїй Батьківщині. Слідчі у співпраці з оперативними працівниками довели, що справу будь-якої складності можна довести до фіналу і до вироку злочинцю. Зло і злочинець як джерело зла є покараними. Хочеться, щоб українські громадяни відчували, що поліція спроможна на розв’язання важких заплутаних злочинів.

Останніми роками з’явилася низка фільмів і серіалів про роботу оперативних працівників, але здебільшого це не реальні герої, а сукупний образ оперативника. До того ж, впізнавані образи можна перелічити на пальцях однієї руки. Кіно є потужним інструментом впливу на свідомість громадян, однак кіновиробники рідко звертаються до реальних буднів поліції.

КІЛЬКІСТЬ ЖЕРТВ ЗБІЛЬШУВАЛАСЯ В ГЕОМЕТРИЧНІЙ ПРОГРЕСІЇ. БАГАТО ЖЕРТВ НЕ ЗАЯВЛЯЛИ ПРО НАПАД

- Під час операції з вистежування цього маніяка була розроблена нова методологія розкриття серійних убивств – на заміну застарілій попередній, яка не враховувала сучасних тенденцій, що впливали на тактику вбивці. Розкажіть коротко про це.

- Базові основи розшукової діяльності закладені тисячолітньою практикою. Але світ не стоїть на місці. І щоб якісно та з якомога меншими людськими, фінансовими і часовими втратами проводити розслідування, потрібно адаптувати розшукові методи до сучасності. Наголошую на цьому, тому що на той час досвідчених фахівців на Київщині, на жаль, було обмаль.

Майже ніхто в області не мав досвіду аналогічного розслідування правопорушень серійних убивств на сексуальному ґрунті. Тому до групи розслідувачів ми залучали офіцерів з інших регіонів.

- У чому була найбільша складність під час розслідування? Тобто що в методиці потрібно було адаптувати до сучасних методів?

- Кузьменко забирав життя у частини жертв, здебільшого літніх жінок. Доведено 13 вбивств. На щастя, більшість жертв вижили – тих, хто, як він вважав, нічого не розповідатимуть, він не вбивав.

Убивця діяв у незвичних умовах, у безлюдних місцях: лісові масиви, залізничні платформи електричок, зупинки громадського транспорту. А згадайте, які були електрички і який був громадський транспорт у 2007 році. Розвиненої сучасної інфраструктури тоді не було. З таким у нашому регіоні тоді зіткнулися вперше. Розробляли різні технології пошуку, вдалі і невдалі. На підставі цього досвіду виникла мапа дій для підрозділів в інших регіонах.

- Новаторство цієї методології полягає у зміні методів? Те, що встигло дійти до публічного простору, — з вашої ініціативи було створено психологічний портрет нападника шляхом ретельного опитування жертв. Причому, опитування проводили саме оперативниці, оскільки жінкам жертви більше відкривалися.

- Так, це дуже допомогло. Залучення жінок-психологів для роботи з жертвами-жінками є звичною практикою. Це була моя ідея як керівника групи. До того слідство кілька років зазнавало фіаско, не могло вхопитися за слід. А за цей час жертв більшало. На території 300 квадратних кілометрів в геометричній прогресії збільшувалася кількість потерпілих. Чому в геометричній? Бо серед них були так звані латентні злочини – тобто ті, про які жінки не заявляли з тих чи інших причин. Адже здебільшого жінки були заміжніми. Або це були жертви похилого віку. Їм через певне виховання або через суспільні упередження було соромно зізнаватися у тому, що вони зазнали сексуального насилля.

СЛІДСТВО ЗАЗНАВАЛО ФІАСКО. В ОБЛАСТЬ ПРИСЛАЛИ ДЕСЯТКИ ФАХОВИХ ОФІЦЕРІВ МІЛІЦІЇ І ПРОВОДИЛИ ВІЙСЬКОВУ ОПЕРАЦІЮ

- Є майже загальноприйнятою думкою, що Елвіса так довго ловили зокрема через пасивність міліції. Тому що в перші роки нападів міліція відмовлялася порушувати справи за фактом злочинів. З ваших же слів випливає, що жертви боялися заявляти до поліції через страх стигматизації у суспільстві. Що входить до цих латентних злочинів?

- Якщо взяти жертв, які загинули, то у випадках, коли тіло вже почало розкладатися, судово-медичні експерти не могли назвати причин смерті. Скелет був цілий. М’язи і шкірний покрив зогнив або був розірваний звірями. Тому судмедексперт вказував, що причина смерті невідома. І тоді на розсуд слідчого (за дійсним на той час КПК – оперативника) було віддано вирішувати, чи порушувати кримінальну справу. Щодо деяких осіб, які стали жертвами, але вижили, не були порушені кримінальні справи через те, що жертви не мали бажання давати свідчення на допиті. Так і говорили: "Я не маю бажання розповідати про це". Кваліфікування злочину як "зґвалтування" передбачає наявність потерпілої сторони. А коли жінка відмовляється офіційно нею бути, тоді справу залишали без руху.

Однак дійсно було кілька ганебних випадків, коли жінка заявляла про сексуальне насилля і пограбунок, і факт грабунку працівники міліції не досліджували. А оскільки про сексуальний злочин жертва говорити відмовлялася, то матеріал списували за відсутністю бажання потерпілої сторони.

Справи по вбивствах майже усі дійшли до суду. Не дійшли лише ті, де не вдалося отримати зізнання від Кузьменка. Скажімо, літня жінка пішла в ліс по гриби, і там з часом її труп знайшли. Підпадає по опису під злочини, скоєні Кузьменком, але він не зізнався конкретно у цьому злочині, хоча зізнався у багатьох інших. Тому справу не направили до суду. Справи, де напади не завершилися вбивством, не усі дійшли до суду, бо на частину не вистачило доказів.

- З іншого боку, були такі випадки, коли одна з потерпілих два роки зберігала свою нижню білизну вдома як доказ. Це той випадок, коли міліція не відкрила справу?

- Так, одна жінок надала нам речовий доказ, який вона зберігала, — білизну, навмисне не піддаючи її пранню. Вона подумала: а раптом нападника колись знайдуть? А після нападу вона, як багато інших жертв, говорила: я хочу, щоб ви його зловили, але не хочу фігурувати у справі. У цьому і полягала складність.

Одна з перших жінок, кого нам вдалося розговорити, — це дружина співробітника Служби безпеки України. Лише через кілька місяців чоловік вмовив її розповісти нам подробиці. Причому вона тоді була вагітна. Вона розповіла тільки тоді, коли чоловік їй сказав: "Кохана, я любитиму тебе не менше. Тільки розкажи все, як було".

- Як оперативники виходили на жертв, які не заявляли про злочин?

- Шляхом масового опитування населення. Хоча жертви не зверталися до міліції, але в селах люди між собою перешіптувалися про те, що сталося. І так через третіх осіб це доходило до оперативної групи, що у тому чи іншому населеному пункті стався схожий злочин. Ми перевіряли цю інформацію. Бувало, що з однією жертвою розмовляли по 5-6 разів, і вона все заперечувала. І зрештою таки вдавалося знайти ключик до того, щоб вона розповіла правду про обставини.

Нам це було важливо не тільки для того, щоб достеменно встановити кількість потерпілих. А щоб по крихті зі свідчень знайти зачіпки. Після кожного свідчення жінки ми малювали словесний портрет кривдника. І коли ми зібрали багато таких прихованих свідчень, то тільки тоді почали малювати словесний сукупний портрет.

А до того ми по суті проводили звичайну військову операцію. Від невідомості й розпачу в область прислали десятки фахових офіцерів поліції. Такі операції проводять тоді, коли ти не знаєш, хто твій противник, і при цьому час обмежений, тому що жертв більшає.

ПОРТРЕТИСТ, МАЛЮЮЧИ ФОТОРОБОТ, ВГАДАВ НА 95%

- Ви почали створювати портрет нападника – не лише фізичний у вигляді фоторобота, але й психологічний. Усе це на основі свідчень?

- Як потім виявилося, портретист у фотороботі намалював з 95% точністю саме Кузьменка.

Були факти, коли жінки зізнавалися в тому, що отримували сексуальне задоволення. Це тоді, коли вони психологічно відкривалися. Тоді вони розповідали деталі – як бачили нападника із спини, який запах його парфумів чи поту. Ніхто не бачив його обличчя, бо він нападав ззаду. Описували його голос, тембр. Розповідали, хто міг. Бо були такі, які отримали страшенний переляк і досі його не позбулися. Одній жінці він зламав під’язичну кістку, і вона тепер до кінця життя не зможе говорити.

- Але ж одна з жертв описала його так, що він буцімто схожий на Елвіса Преслі.

- Невідомо, звідки пішла ця байка, але хай вже буде. Важливим був психіатричний портрет злочинця. Що ним рухає? Чого він хоче досягнути? Cпершу опрацьовуються відповідні лікувальні установи, заклади позбавлення волі, в яких є люди, що чинили аналогічні чи подібні злочини. На цій основі створюють попередній психологічний портрет злочинця, щоб оперативникам було хоча б за щось зачепитися.

- Наскільки Кузьменко підпадав під методику розпізнавання серійних убивць? У нього була певна гібридна тактика. Він міняв характер місць для пошуку жертви.

- Через те й виникала складність. Його неможливо було вистежити. Коли злочин було розкрито і все стало на свої місця, то перше, що ми зробили – почали роботу над помилками. Шукали, де ми помилялися. У центральному апараті МВС створили спеціальну групу, яка займалася пошуком помилок і розмежуванням їх на класичні, тактичні і стратегічні – щоб у подальшому їх не повторювати.

Тоді ми тільки-тільки опановували методологію роботи з ДНК. Раніше виходили з таких показників як група і резус-фактор крові – тобто те, що дає тільки приблизний шлях пошуку. Провели дослідження генетичного матеріалу близько тисячі людей.

- Є інформація, що ви були готові тестувати мало не всіх чоловіків Київської області. Це так?

- Напрацьовувалися механізми, щоб на 300-кілометровій території, де орудував маніяк, тотально провести дослідження ДНК категорії людей, що мають певну групу крові й резус-фактор, віковий ценз, зріст і решту формальних показників, які нам вдалося з’ясувати. Під це підпало би десь 200 тисяч чоловіків. Тобто це шлях в нікуди, адже вбився міг виїхати, зачувши про відбір таких аналізів. Тому ми не покладали надію на цю спецоперацію.

Ми провели "кастинг" серед офіцерок і добровольців, які погодилися стати свого роду приманкою – імовірною жертвою. Як не гримували чоловіків, але у жодного не вийшло зіграти жінку. Тому все-таки вирішили обирати з жіноцтва. Відбір був жорстоким, адже потенційна жертва повинна була володіти відповідними фізичними і психологічними якостями. Дві жінки пройшли селекцію і брали участь у спецоперації, упродовж тривалого часу працюючи живою приманкою, тобто свідомо ризикуючи власним життям. Було чітке правило: якщо в останню хвилину ця жінка злякається або висловить невпевненість, то операцію скасують. І тоді всі частини працювали злагоджено, як один механізм – від підготовчих кадрів до групи прикриття. На моїй практиці і на практиці усіх задіяних офіцерів таку операцію ми проводили вперше. Однак на нашу приманку Кузьменко не клюнув.

СЕРІЙНІ ВБИВЦІ ЗОВНІ НЕПРИМІТНІ. КУЗЬМЕНКО БУВ ТАКИМ

- Тоді одночасно в околицях Фастова й Василькова діяли три маніяки, і це заплутувало слідство.

- Саме в той час, коли я доєднався до слідства, було вирішено об’єднати усі справи в одну. І справ виявилося більше, ніж злочинів, які вчинив Кузьменко. Розслідуючи цей клубок справ, ми затримали злочинця, однак виявилося, що йому належить тільки частина злочинів на сексуальному ґрунті, які були зафіксовані. Не збігалися стиль і характер злочинів. Тобто за найдрібнішими деталями ми бачили: це він, це він, а це – не він. Так виявили, що між Фастовом та Васильковом злочини на сексуальному ґрунті вчиняла не одна людна, а три різних. Розмежувати, кому який злочин належить, – також було для нас новим. Цього не вчать в академії, тому цю навичку ми здобували самостійно.

Були речі фантасмагоричні. Ми в лісі знайшли галявину фетишиста, посеред якої росло дерево, прикрашене жіночою білизною. Ми точно встановили, що вона належала різним жінкам, була в ужитку.

- Була версія, що це якийсь четвертий маніяк?

- Про маніяка можна говорити тоді, коли є жертви, а не коли серійних нападів на сексуальному ґрунті на цій території немає.

Затримали першого – здавалося все. Виявилося, що він вчинив тільки декілька злочинів із усього масиву. Потім – другого. Здавалося: ось вона, перемога. Але основний злочинець попався останнім.

Оперативники Київщини цілодобово, роками жили в полі, в лісі, у маленьких відділках поліції, сільських та селищних радах, поштових відділеннях. Вони місяцями не бачили своїх родин, а про комфорт та здоровий сон могли лише мріяти. Всі сили були кинути на пошуки звіра у людській подобі. І зрештою момент істини настав. Правоохоронці переграли маніяка та повернули спокій в оселі громадян.

Через декілька років кропіткої праці кожен зловмисник отримав за своє.

Справа маніяка Елвіса: зйомки фільму про розслідування, яке змінило методологію пошуку серійних убивць 02

Томи справи Юрія Кузьменка.

- Вам допомогла необережність Кузьменка під час останнього нападу – те, що потім назвали "33 випадок", коли вдалося встановити його автомобіль.

- Він мав автомобіль, який придбав за генеральним дорученням. Це було зручно для нього, бо авто було зареєстровано за громадянином, який живе не у тій місцевості. Встановлення його автомобіля дало великий ефект.

Таксист бачив, як остання жертва сідала в авто. Цього свідка опитав 20-річний сержант, який тоді був лише помічником оперуповноваженого (він уже закінчив академію і зараз – успішний офіцер поліції на Васильківщині). Свідок назвав дві цифри автомобільних номерів. Це дало найбільший ефект для пошуків.

Справа маніяка Елвіса: зйомки фільму про розслідування, яке змінило методологію пошуку серійних убивць 03

Васильківська група оперативників. До команди входили жінки, які розмовляли із жертвами маніяка, та жінки-аналітики. По центру у смугастій кофті – Антон Забіжко. Сержант, який приніс важливу інформацію про "Авто 33", яке могло підібрати потерпілу.

- Якщо вона сідала в авто, то він викликав довіру?

- Так, серійні вбивці зовні непримітні. Часто під час розслідувань ми, поліція, спілкуємося зі злочинцем, але спершу не можемо навіть уявити, що це він. У звичайному житті маніяк взагалі інший, ніж під час злочину.

Кузьменко зовні був звичайним українцем. Трохи не ладив із законом, раніше був судимий і притягувався до кримінальної відповідальності у Києві за пограбування – він зривав із людей золоті ланцюжки (у 2000-х це був дуже розповсюджений спосіб крадіжки). Зовні Кузьменко здавався звичайним сім’янином. Мав дітей, дружину. Працював на постійній роботі столяром.

- Є інформація, що слідство використовувало дані аерофотозйомки НАТО для вирахування автомобіля.

- НІ, це із серії написаної нісенітниці.

- Це правда, що в одному з сіл хотіли вчинити самосуд над Кузьменком – вже коли його спіймали?

- Як тільки ми його зловили, то одразу вжили усіх засобів для збереження йому життя. Щоб довести його до суду – возили у бронежилеті й шоломі. Його охороняв озброєний спецназ, щоб уникнути всіляких ексцесів. Дійсно, коли ми його привозили на проведення слідчих експериментів у ті села, де жінки роками боялися ходити поодинці, збиралися групами біля електричок, то люди були дуже вороже налаштовані. Увесь цей час жінки жили в страху і психологічна напруга працювала не на нашу користь: "а діти ростуть", "а міліція нічого не робить"… Людям же не поясниш усіх тонкощів розслідування.

- Також проскакувала інформація, що коли Кузьменка заарештували, то односельці виходили на його захист. Було таке?

- Ні, навпаки. Його сусіди були шоковані. Та що там сусіди – дружина. Вона на певний час навіть поїхала з міста і забрала з собою дітей.

- Деякі учасники операції висловлювали нарікання щодо розробки цієї нової методики пошуку серійних вбивць. Бо у 2014 році буцімто від неї відмовилися. Наскільки це так?

- Тоді саме розпочалася реформа МВС і дехто потрапив під скорочення. Однак це не значить, що досвід не був врахований. Точно знаю, що в оперативному блоці його опрацювали і розповсюдили по всіх оперативних підрозділах. Цей документ із грифом таємності. Чи використовують його сьогодні як навчальний посібник? Думаю, що вже ні. Однак у критичних ситуаціях він стає в нагоді. Наприклад, торік на Кіровоградщині також були напади на жінок. Щоб їх припинити знадобилося менше року.

Ольга Скороход, Цензор.НЕТ

Источник: https://censor.net/ru/r3222256

Джерело статті: “https://censor.net/ru/resonance/3222256/sprava_manyaka_elvsa_zyiomki_flmu_pro_rozslduvannya_yake_zmnilo_metodologyu_poshuku_seryinih_ubivts”